Брусняк Аліна Юріївна ЖІНОЧІ ОБРАЗИ В РОМАНІ В. КУЛАКОВСЬКОГО «ІВАН СІРКО»

 

Жіночі образи в романі В. Кулаковського «Іван Сірко»

Брусняк Аліна Юріївна

Запорізький національний університет

Науковий керівник: Курилова Юлія Романівна, к. філол. н., доцент

Запорізький національний університет

 Аннотация: Объект исследования – женские образы романа. Акцентируется внимание на соотношении исторической и художественной правды.

Summary:The object of analysis is female images. Attention is focused on the relationship between historical and artistic truth.

Ключевые слова: вымысел, домысел, образ, персонаж, портрет.

 Іван Сірко за своє життя відзначився не тільки статусом славнозвісного отамана та військовими походами – відомі цікаві подробиці його сімейного побуту. Відомостями про родину Сірка наповнена перша частина роману В. Кулаковського «Іван Сірко». Автор звертається до цього контексту існування історичної особи, адже про його реальних жінок та нащадків небагато відомостей, – саме тому це створює простір для художніх домислів. Тому буде доцільним застосувати концепцію домислу-вимислу та порівняти історичні дані та їхню реалізацію при створенні жіночих образів твору.

Першою сюжетною романтичною лінією є кохання Сірка до дівчини Ганни. Автор моделює сцену знайомства Івана та Галини, яка йому одразу сподобалась: «Не журися, Галина. Може, козаки нападуть та визволять» [2, с. 37]. Для портретних характеристик дівчини письменник використовує такі засоби увиразнення мовлення, як епітети (розлетисті брови, кароока, струнка) [2, с. 37; с. 42]; прості порівняння (брови нагадували крила підбитого птаха. Красуня,якої світ не бачив); метафора (брови як крила підбитого птаха); метонімія (світ не бачив). Отже, можемо стверджувати, що у зображенні героїні превалюють фольклорні традиції. Галина хворіла, напевне. Вона пішла з життя взагалі, як і з життя отамана так швидко, як і прийшла. Жодних даних про постать, яка могла б стати прототипом, не знайдено, а отже можна підсумувати, що Галина –літературний, наново вигаданий персонаж.

Інший образ, який зустрічається у творі, Софія [2, с. 72–73]. За сюжетом твору ця жінка є дружиною Сірка. Змістовна лінія, через посередництво якої письменник розкриває особливості характеру, є наскрізною. Відомо, що в героїні є історичний прототип, який практично в усьому збігається із літературним образом.

Жінку Сірка звали Софією. Про місце її народження та рік не відомо, але Д.І. Яворницький запевняє, що Софія була трохи молодша, аніж отаман. В них дійсно було два сини і дві доньки [1, с. 13]. Софія сильно хворіла: у сюжеті роману Іван Сірко возив її у Київ до ченців у Лавру. Померла жінка набагато пізніше, аніж пішов із життя Іван Сірко. Хоча у творі цього не згадується [1]. Так само нічого не відомо історикам і про знайомство козака із Софією, проте письменник драматично описав цей момент, розвинувши домисел до рівня факту: козак побачив її, коли вона поверталась з глечиком молока додому і спитав, чи може він заслати сватів. Дівчина погодилась, бо дуже вже хотіла мати любов [3,с. 135]. Останній факт можна віднести до літературної містифікації, адже про дитинство Софії Сірківни нічого не відомо.

Для створення портрету Софії автор використовує такі засоби увиразнення мовлення: епітети (чорнява, кароока,струнка,тендітна); порівняння (дівчина, як намальована, запах кіс, як чебрець та м'ята). В. Кулаковський підкреслює хворобливість  Софії, акцентує увагу на еволюції.

У творі наявні інші жіночі персонажі, але вони є другорядними і практично повністю вигаданими.

Отже, жіночі образи першого плану схожі за літературними аспектами: поетизацією, принципами формування, але не кожен образ має історичний прототип.

Література

1.       Коляда І. А., Биба Є. Отаман Іван Сірко. Харків : Фоліо, 2012. 120 с.

2.       Кулаковський В. Іван Сірко. Київ : Видавництво «Молодь», 1992. 317 с.

3. Яворницкий (Эварницкий) Д. Источники для истории запорожских казаков. Т. 2. Владимир, 1908. 1179 с.