Текстуальні форми наративної
організації повісті
«Ангел Золоте Волосся»
Зінченко Ольга Євгенівна
Запорізький національний університет
Науковий керівник: Слижук
Олеся Алімівна, к. пед. н., доцент
Запорізький національний університет
Ключові
слова: наратор, наратологія, наратологічна концепція, фокалізація,
паратекстуальність, інтертекстуальність, автор.
Summary: The article is devoted to the study of the
theoretical foundations of narratology as a branch of modern literary
criticism. A theoretical review of the definitions of the concept of «narratology» in the story «Golden Hair
Angel». Such forms of intertextuality as quotations, reminiscences and
allusions are researched and described in the author's narration. It was found
that the narrative strategies of Z. Menzatyuk’s novel «Angel Golden Hair» carry a significant semantic load, forming first of
all the emotional and evaluative background of the context, determining the
necessary communicative realization of the author’s idea.
Keywords: narrator, narratology, narratological concept,
focalization, paratextuality, intertextuality, author.
Виразного
літературознавчого статусу поняття «наратологія» набуває після появи праць К. Бремона, О. Вельзеля, Ж. Женетта, Дж. Прінса, К. Фрідеман, В. Шміда, яких
вважають найбільш авторитетними наратологами
свого часу.
До вивчення наративу художнього твору й
осмислення теоретичних аспектів наратології вдаються такі українські науковці:
Р. Гром’як, О. Капленко, К. Коваленко, Ю. Ковалів, М. Легкий, Л. МацевкоБекерська,
І. Папуша, М. Руденко, В. Сірук, М. Ткаченко, М. Ткачук, О. Ткачук та ін.
Предметом
наративних студій стали лише окремі твори українських письменників, написані
для дітей та юнацтва, проте цей напрямок є перспективним. У цьому контексті
актуальним є текстуальне дослідження наративу повісті З. Мензатюк «Ангел
Золоте Волосся».
Постановка проблеми.
Коло проблем, які цікавлять та досліджуються наратологами
у літературознавстві є досить актуальними та суперечливими, оскільки теорія
оповіді нова й перспективна.
Конструктивним
принципом організації повісті «Ангел Золоте Волосся» З. Мензатюк виступає
інтертекстуальність, яка виявляє себе на наративному рівні через сюжетні,
стильові, жанрові, художньо-образні запозичення. На сучасному розвитку сутність
поняття наратології, нарації, наратора є не повністю дослідженим. Тенденції
розвитку сучасної української літератури для дітей та юнацтва полягають у
розширенні її ідейно-тематичного змісту, поєднанні традицій і новаторства на
сюжетному, образному, композиційному рівнях, урахуванні специфіки сприйняття
юними читачами.
Мета дослідження. Розглянути текстуальні форми наративної організації повісті, визначити роль
наратора як головної інстанції оповідного дискурсу в літературному творі.
Виклад основного матеріалу. Повість для школярів «Ангел Золоте Волосся» З. Мензатюк [3] видана
напередодні Різдва, і хоча події в ній відбуваються не в цю пору, але книжку
можна вважати справді різдвяною – адже авторка запрошує своїх читачів у диво.
Важливого наративного характеру в
повісті З. Мензатюк набуває паратекстуальність, яка на матеріалі
досліджуваної прозової спадщини репрезентована переважно передтекстуальним
комплексом – власне заголовком. Так, Ангелом Золоте Волосся названо ангела,
зображеного на одній зі старокиївських ікон.
Розкриваючи усю складність і багатогранність людського
буття, авторка вживлює у контекст повісті вербальні маркери української
культури, синтезуючи в одній площині синхронні й діахронні зрізи: «Вона верталася з лікарні, світу
білого не бачачи, така туга її оповила. Перетнула Михайлівський майдан, і
раптом в очі сяйнуло сліпуче світло. Аж спинилася. Підвела голову – то
сонце, що прозирнуло із-за хмар, осяяло крилату фігуру ангела на Михайлівському
Золотоверхому соборі, і яскравий відблиск упав просто на неї. Бані собору
височіли на тлі низьких лілових хмар, ясні та блискучі після недавнього дощу,
наче видиво щастя, наче райські палаци, і Галя несподівано для себе рушила у
браму під дзвіницею» [3, с. 9].
Продуктивними виявилися інтертекстові одиниці біблійної, язичницької та
фольклорної семантики, які, незважаючи на часопросторову дистанційованість від
контекстного хронотопу та певну еклектичність, органічно вживлюються в
смисловий каркас повісті: «Пригадалося, що бабуся ставила свічку перед розп’яттям. … Глянула на
іконостас: там обабіч царських врат були зображені Ісус Христос і Божа Мати. Вони в церкві найголовніші, тому Галя
не посміла турбувати їх. На іконі за Ісусом Христом вродливий ангел у блискучих латах поборював сатану.
Він був заклопотаний. Тож дівчинка звернула погляд ліворуч. Там, поруч із Божою
Матір’ю, стояло ангельське
воїнство – здається, так називала цю ікону бабуся Віра. Передній ангел дивився
прямо на Галю, ніби хотів спитати, чого та прийшла. Тож вона запалила свічку й
поставила перед ангелами» [64, с. 10].
Однією із характерних рис цієї повісті З. Мензатюк є насиченість
різнотипними інтертекстуальними знаками, що, з одного боку, визначає наративну
настанову тексту, з іншого – надає твору полідіалогічного характеру в літературній спадщині досліджуваного періоду.
Явище «тексту в тексті» вказує також на високий інтелектуальний потенціал
твору.
У повісті «Ангел Золоте Волосся» наявна алюзійність героїнь Галі й Поліани,
відомого персонажу твору Елеонори Портер. Полліана,
так само, як Галя, теж шукає новий шлях іншого життя: без печалі і смутку, страждань
і сліз. У житті головної героїні настає такий момент, коли вона виявляється на
роздоріжжі: одна дорога веде до самотності, а інша – до самовдосконалення
особистості. Дівчинка вибирає найважчий шлях до подолання труднощів. Попри
безліч перепон, вона все-таки знаходить свій сенс життя й мету свого існування
в цьому місті, а саме: служіння тим людям, яким вона дійсно дуже потрібна.
Заради цього варто жити й радіти кожному новому дню. В результаті події
складаються так, що духовна сила Поліани рятує не тільки все місто Белдінсвіль,
а й саму дівчинку. Завдяки Полліанні місто знайшло щастя, любов і надію у
світле майбутнє.
Галя теж
шукає свій шлях, намагається виконати пораду Ангела – щодня шукати у житті щось
добре. Але «гра в радість» дається дівчинці значно важче, ніж Поліанні.
Так за допомогою алюзії, авторка повісті
показала нам становлення особистості Галі. Дівчинка йде важкою дорогою
дитинства, переступаючи через усі перепони, що зустрічаються у неї на шляху. Це
важливий період дитинства, формування особистості, період, який вона з честю
подолала й сформувалася як сильна, незалежна людини.
Отже, наративні стратегії повісті З. Мензатюк «Ангел Золоте Волосся»
несуть вагоме смислове навантаження, формуючи насамперед емоційно-оцінне тло
контексту, зумовлюючи потрібну комунікативну реалізацію авторського задуму.
Інтертекстуальні пошуки, наявні й реалізовані категоріями паратекстуальності,
спроектували художньо-естетичний діалог, інтелектуально-філософський дискурс,
що репрезентує текст авторки в кореляції з іншими крізь площину всього
літературного простору. Найбільш повно у авторській нарації представлені такі
форми інтертекстуальності, як цитування, ремінісценції та алюзії. Власне
авторською викладовою стратегією постає уведення до художньої палітри інтертекстуальних
кодів.
Література
1.
Капленко
О. Наратив як модель світу: структурна побудова і проекція на художній текст. Слово і Час. 2003. № 11. С. 10–16.
2.
Качак Т. Тенденції
розвитку української прози для дітей та юнацтва початку ХХІ ст. Київ : Академвидав, 2018. 320 с.
3.
Мензатюк З. Ангел Золоте Волосся. Львів : Видавництво
Старого Лева, 2013. 128 с.
4.
Слижук
О. Українська підліткова література у шкільній програмі : зміна канону. Література. Діти. Час. Вісник Центру
дослідження літератури для дітей та юнацтва. Випуск 5. Львів, 2016. С.
179–186.
Немає коментарів:
Дописати коментар