Козлова Анастасія Олександрівна ТСО ЛІТЕРАТУРНОЇ ГЕНЕЗИ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ОБРАЗУ МАРГАРИТИ У РОМАНІ М. БУЛГАКОВА «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА»

 ТСО ЛІТЕРАТУРНОЇ ГЕНЕЗИ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ОБРАЗУ МАРГАРИТИ У РОМАНІ М. БУЛГАКОВА «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА»

Козлова Анастасія Олександрівна

Бердянський державний педагогічний університет

Науковий керівник: Боговін О. В., к. філол. н., доцент

Бердянський державний педагогічний університет

 Аннотация: В статье рассматривается модификация образа Маргариты из романа М. Булгакова «Мастер и Маргарита» на основе её прообраза – Маргариты из поэмы «Фауст» И. В. Гёте. Прослеживается ряд схожестей и различий между образами. Отображается влияние поэмы «Фауст» на написание Булгаковым своего романа.

Ключевые слова: ТСО, литературный генезис, образ, модификация, прототип.

 Теорія традиційних сюжетів та образів в літературі Чернівецької літературознавчої школи в останні роки набула широкого поширення в українських компаративних дослідженнях. ЇЇ розробкою займалися такі вчені як О. Веселовський, А. Волков та А. Нямцу. Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» поліфонічний, насичений модифікаціями традиційних сюжетів і образів втому числі і літературної генези.

Актуальність нашої роботи зумовлена необхідністю дослідження образу Маргарити у романі «Майстер і Маргарита» М. Булгакова з позиції теорії традиційних сюжетів та образів Чернівецької літературознавчої школи.

Образ Маргарити є одним із ключових у романі і відзначається неоднозначністю та багатошаровістю. Метою нашого дослідження є порівняльна характеристика булгаківської Маргарити з її прототипом – Гретхен з трагедії Й. В. Гете «Фауст».

Вважається, що драма «Фауст» мала великий вплив на написання М. Булгаковим свого твору. За спогадами сестри письменника, М. Булгаков дивився оперу Ш. Гуно «Фауст» близько 40 разів, а сам роман пронизаний фаустівськими мотивами. Тому не дивно, що в літературному плані образ Маргарити з роману М. Булгакова відсилає нас до образу Й. В. Гете.

Варто зазначити, що Гретхен – образ юної, наївної дівчини, доля якої сповнена тяжких випробувань та страждань: смерть матері від її руки, вбивство брата її коханим, небажана вагітність, осуд зі сторони суспільства, вбивство власного сина… Останні сцени показують нам зовсім іншу «фаустівську діву» – змучена, вона втрачає здоровий глузд у темниці, проте все ще сповнена віри у Фауста та його кохання. Та не зважаючи на її гріхи, небесні сили стверджують, що душа її «врятована».

Маргарита Миколаївна – образ дорослої, врівноваженої жінки, чиє життя було сповнене достатку та стабільності, проте не вдовольняло її. Кохання до Майстра змінило життя Маргарити, наповнило пригодами та небезпеками, які лише укріпили її дух і допомогли проявити характер.

Перше, що варто зауважити в образі Гретхен – покірність коханої Фауста. Дівчині було лише чотирнадцять, кохання засліплювало розум, тому вона беззаперечно слухала всі його поради, думаючи, що він знає напевне, як буде краще для них обох, навіть не підозрюючи, що Фаустом у свою чергу керував Мефістофель. Це призвело до загибелі матері, хоча Гретхен не усвідомлювала, що сонне зілля може обернутися такою трагедією.

Фауст

Нічого, серце, то дарма.

На пляшечку! Лиш три краплини

Підлий в пиття; це зразу вплине,

їй сон глибокий принесе.

Маргарита

Для тебе я піду на все.

А це їй часом не завадить?

Фауст

Хіба я можу зле щось радить? [2, c. 137].

Завдяки цьому можна прослідкувати зв’язок із Маргаритою М. Булгакова, адже її провідником на «темну сторону» став Азазелло, один із підручних Воланда, чий образ дослідники часто зіставляють із образом Мефістофеля. Саме чарівний крем став відправною точкою входження Маргарити у вир незвичайних подій.

– Тогда потрудитесь получить, – сказал Азазелло и, вынувиз кармана круглую золотую коробочку, протянул ее Маргарите со словами: – Да прячьте же, а то прохожие смотрят. Она вам пригодится, Маргарита Николаевна [1, c. 154].

Отже, для обох головних героїнь початок перетворень у житті розпочинається через чарівне зілля.

Головне, що об’єднує жіночі образи через час і простір – безмежна сила кохання. Обидві Маргарити повністю віддавалися своєму коханню, були символом вірності та жіночності. У фіналі Фауст і Маргарита отримують свій довгоочікуваний спокій, возз’єднавшись на небесах. Саме почуття Гретхен допомогло її коханому отримати вічний спокій, а вона стала для нього провідником.

Одна покутниця

(колишня Гретхен)

Глянь, вже він тліну рве покрови,

Земне веретище своє,

І в світлій ризі ефіровій

Могутня юність повстає!

Хай я введу його у двері! –

Його ще сліпить райський світ [2, c. 411].

Кохання Маргарити М. Булгакова також сприяє тому, щоб Майстер отримав спокій, на який заслуговує. Проте не на небесах, а на межі двох світів – світла та темряви. Ще варто зазначити, що вона повторює долю Маргарити Гете і також стає провідником та хранителем свого коханого.

Ты будеш засыпать, надевши свій засаленный и вечный колпак, ты будеш засыпать с улыбкой на губах. Сон укрепит тебя, ты станеш рассуждать мудро. А прогнать меняты уже не сумеешь. Беречь твой сон буду я [1, c. 258].

Та все ж, образ Маргарити трансформувався, адже на його зміну впливало багато факторів. По-перше, Гретхен – глибоко віруюча дівчина. У творі часто акцентувалася увага саме на тому, що вона дуже набожна, відвідує церкву та часто звертається до Бога. У зв’язку з цим, варто звернути увагу на те, що Гретхен певною мірою боялася Мефістофеля, хоч той був представлений другом Фауста. Дівчина наче відчувала в ньому силу зла, навіть коли коханий прийшов визволяти її з темниці, вона в першу чергу звернула увагу на те, що поряд стоїть образ нечистої сили.

Маргарита Миколаївна зображена досить байдужою до питань віри жінкою. Зважаючи на значний часовий розрив у написанні двох шедеврів, можна сказати, що це цілком зрозуміло, адже у часи життя М. Булгакова церква фактично була знищена більшовицькою владою і вже не мала такого впливу на суспільство. Більш того, Маргарита навіть має сміливість сперечатися з волею Воланда. Для прикладу можна згадати ситуацію з Фрідою, коли жінка не побоялася вмовити самого диявола проявити милосердя.

Таким чином, у романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита» в основі образу головної героїні Маргарити Миколаївни лежить ТСО літературної генези – образ Гретхен з трагедії Й. В. Гете “Фауст”, модифікований відповідно до сучасної авторові історичної ситуації і такий, що відповідає реаліям життя радянської країни першої третини ХХ століття: країни без віри, жалю та надії, де править бал нечиста сила.

Література

1.       Булгаков М. Майстер і Маргарита: роман. 2-е вид., Санкт-Петербург : «Азбука», 2012. 480 с.

2.       Гете Й. В. Фауст: поема. Харків : Фоліо, 2020. 416 с.

3.       Нямцу А. Міф, легенда, література (теоретичні аспекти функціонування): монографія. Чернівці: Рута, 2007. 520 с.