Косовщук Ангеліна Сергіївна ПОДОРОЖНІЙ ЩОДЕННИК О. МЕЛЬНИК «SHIPLIFE. СІМ МІСЯЦІВ ДОБРОВІЛЬНОГО РАБСТВА»: ПРОБЛЕМАТИКА І ОСОБЛИВОСТІ НАРАЦІЇ

 

Подорожній щоденник О. Мельник
«ShipLife. Сім місяців добровільного рабства»: проблематика і особливості нарації

Косовщук Ангеліна Сергіївна

Запорізький національний університет

Науковий керівник: Курилова Юлія Романівна, к. філол. н., доцент

Запорізький національний університет

 

Аннотация: В статье проанализированы особенности путевого дневника в контексте литературы нон-фикш, акцентирована проблематика произведения, автобиографические параллели.

Summary: The features of the travel diary in the context of non-fiction literature are analyzed, emphasized the problems of the work, autobiographical parallels.

Ключевые слова: наррация, нон-фикшн, образ автора, щоденник.

 Останнім часом в українській літературі зростає інтерес до літератури мандрів, біографічного жанру. У нашій країні представниками подорожніх історій можна вважати Артема Чапая, Макса Кідрука та Ольгу Мельник. Артем Чапай мандрував Америкою півтори роки, написав свою першу книгу «Авантюра» (2008); Макс Кідрук подарував нам книгу «Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії» (2009) – це була перша тривала поїздка автора за океан. Ольга Мельник написала свою книгу «Ship life. Сім місяців добровільного рабства» (2018), коли після закінчення навчання поїхала працювати на круїзному лайнері. Такі твори відносять до жанру нон-фікшн, який стає усе більш популярним в Україні.

Наративний простір в романах нон-фікшн виступає як структуроутворююча та змістотвірна категорія, а не як фон для події. Композиційною особливістю наративного простору роману нон-фікшн є сцени, які відтворюють певні події, сцена за сценою, ніби в режимі онлайн. Кожна  сцена має місце дії, відображає реальний простір.

Подорожній щоденник «Ship life, або Сім місяців добровільного рабства» О. Мельник, в якому авторка розповідає про свій досвід перебування на круїзному лайнері протягом семи місяців, – передає особливості побуту й обслуговування гостей лайнеру, які подорожували від порту до порту.

О. Мельник не є професійною письменницею. Вона сумлінно вела щоденник, записуючи найважливіші деталі подій, які відбувалися на лайнері. Авторка використовувала повсякденну лексику, не зловживала метафорами: змогла передати всю суть роботи і життя на лайнері.

Книга написана у форматі подорожнього щоденника, у якому кожний новий розділ  містить оповідь про новий круїз. У книжці 16 розділів – 16 круїзів, які описала автор. Круїзи в Норвегію, Середземномор'я, Балтику, Ісландія та Норвегію, Канарські та Азорські острови, Трансатлантичний перехід, Східні Карибськіострови, Екззотичні східні Карибські острови. Понад 20 країн і 40 портових міст, що їх відвідала протагоністка твору.

У кожній країні, у порту якої в неї була можливість вийти в місто, авторка намагалася за короткий час побачити країну, передати свої враження від неї. Цікавим у щоденнику є відтворення  соціальної проблематики: на лайнері є розподіл працівників і жорстка конкуренція. Авторка порушує такі аспекти, як мафіозні структури та расизм.

Найгірше, що є на лайнері, як писала автор, є «жорстокий капіталізм»: офіціанти та бармени є конкурентами, а не цілісною командою. Авторка детально аналізує аспекти фінансових відносин між різними членами команди, специфічне право на заробіток окремих членів екіпажу лайнера, психологію сприйняття і відображення реальності в замкненому просторі.

Одним із таких аспектів є психологічна взаємодія: у підтримку входить не тільки моральна, але й корисна порада, наприклад, як знайти свою каюту, як орієнтуватися на кораблі, захищати власні інтереси, кому можна довіряти, а кому й – ні, як в мультинаціональному колективі нікого не образити та як зберегти гідність в умовах, де немає місця для приватності. Головним є те, що треба занйти власні стратегії для виживання, щоб зберегти самоповагу і засвоїти новий досвід без великих втрат.

Персонажну сферу щоденника складає типологія різноманітних людських характерів. О. Мельник порівнює людей з роботами, які виконують свою роботу, перебуваючи в рабському становищі на лайнері. Авторка досліджує умови і причини агресії та депресивних синдромів, детально зображучи інтер'єр і особливості людської поведінки, звертає увагу на феномен ескапізму як основного мотиваційного фактору пошуку роботи на лайнері.

На одній із презентацій, О. Мельник пояснила причини вибору саме такої назви для своєї книги. Серед них – власне бажання роботи на судні, вимушеність перспективи, вільний вибір. Травматичний досвід спричиняє своєрідний наратив: загострені емоції, увага до деталей, майстерність діалогів, суб'єктивність інтерпретації. Як розповідала сама О. Мельник про свійдосвід на лайнері: «Коли я повернулась додому після семимісячного контракту на круїзномулайнері, друзі, родичі і знайомі багато разів питали мене, як там було. Відповідати на це питання мені було дуже складно. За сім місяців сталося стільки, що все це годі вкласти в одне-два речення. Я не могла надати цьому досвіду ані знаку «+», ані «–» … Круїзний лайнер став однією з найстрокатіших сторінок мого життя» [1, с. 186].

Отже, подорожній щоденник О. Мельник відповідає жанровій моделі різновиду літератури нон-фікшн за такими параметрами: реалістичний часопростір, суб'єктивність оповіді, проблематика сучасності, специфіка структурування подієвого фону.

Література

1.       Мельник О. Shiplife. Сім місяців добровільного рабства. Чернівці : Книги. ХХІ. 2018. 192 с.